вторник, 28 марта 2017 г.

Кваліфікаційна робота


 ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ БАЗОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ

Зміст
Розділ І.  Здоров'я людини як цінність: педагогічний аспект……………………5
1.1. Актуальність проблеми збереження здоров'я ……………………………..5
1.2. Особливості організації здоров'язберігаючого навчально-виховного процесу в початковій школі……………………………………………………   6
Розділ ІІ.  Ефективна оздоровча система в навчально-виховному процесі.   …..9
2.1. Використання здоров'язберігаючих технологій в урочний і позаурочний час.   ……………………………………………………………………………….9
2.2. Робота з батьками…………………………………………………………   17
   2.3. Додасть здоров'я за хвилинку дітворі фізкультхвилинка………………..19
Висновки……………………………………………………………………………22
Додатки…………………………………………………………………………      26



Головним скарбом життя є здоров 'я,
                                              і щоб його зберегти, потрібно багато чого знати.
                                                                                                                   Авіценна Вступ
Здоров’я - поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, а й високий рівень захисних сил організму, гармонійне поєднання фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації на основі стійкої потреби бути здоровим. Більшу частину доби дитина проводить у школі. Тож основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати певні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, а й максимально зберегти здоров’я учнів. Цьому допомагає використання в навчальному процесі здоров’язберігаючих технологій.
Мета всіх здоров’язберігаючих освітніх технологій – сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити використовувати їх у повсякденному житті. Тож особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка має всі можливості для того, щоб зробити навчально-освітній процес здоров’язбережувальним. І в цьому випадку мова йде не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України, створення здоров’язберігаючого освітнього простору.
Проблема збереження і зміцнення здоров'я населення й особливо дітей залишається однією з найбільш актуальних для держави. Про це свідчать закони та постанови уряду.
У Конституції України, «Основах законодавства України про охорону  здоров'я», програмі «Діти України» наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров'я молоді. У Концепції фізичного виховання в системі освіти України відзначається різке погіршення стану здоров'я і фізичної підготовки молоді. 90 % учнів мають хронічні захворювання і фізичні відхилення в розвитку. З усією гостротою перед державою постає проблема боротьби за збереження здоров'я нації, тому що стан здоров'я підростаючого покоління є показником благополуччя суспільства, що відображає не тільки дійсну ситуацію, але і дає прогноз на перспективу.
Сучасна школа виконує не тільки традиційні освітні функції, але й готує дітей до життя. Тому однією з актуальних проблем сьогодні є виховання особистості, здатної обирати здоровий спосіб життя як пріоритетний для досягнення успіху в ньому.
Актуальність зазначеної проблеми зумовила необхідність розгляду використання здоров'язберігаючих технологій у контексті початкової освіти.
Більшість дітей шкільного віку мають різні відхилення у стані здоров'я: ослаблення зору, пам'яті, опорно-рухового апарату, неврологічні порушення і т.д., що веде до відставання в навчанні, так як пропуски через хворобу ведуть до прогалин у знаннях. Саме з цього обрана мною тема є найбільш актуальною та продиктована сучасними тенденціями в стані здоров'я нації. Все це вимагає від педагогів нових підходів в освіті та вихованні дітей, заснованих на принципах здоров’язбереження. Тому головним завданням у моїй діяльності на даному етапі є збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у учнів та їхніх батьків.
Метою роботи є аналіз сутності та видів здоров'язберігаючих технологій, доцільність використання їх в навчально-виховному процесі як засіб розвитку базових компетенцій учнів.
Дана мета передбачає виконання наступних завдань:
- підшукати науково-популярну, психолого-педагогічну, методичну літературу,     ґрунтовно ознайомитися з нею, створити картотеку відповідно теми;
- вивчити перспективний педагогічний досвід з питання застосування
здоров’язбережувальних технологій;
- адаптувати їх у навчально-виховний процес;
- розробити систему оздоровчих вправ з метою застосування їх на уроках у початкових класах.
Розділ 1. Здоров'я людини як цінність: педагогічний аспект.  
1.1. Актуальність проблеми збереження здоров'я молодших школярів.  
Актуальність проблеми здоров'я нації в наш час стала не тільки предметом наукових досліджень, а й першочерговим завданням. Національна доктрина розвитку освіти в Україні окреслює стратегічні напрямки розвитку освіти на найближчі роки і висуває завдання піднесення освіти до рівня загальнонаціональних пріоритетів як засобу формування освіченої, вихованої, фізично і духовно здорової української нації. Ідеї формування здоров'я людини через освіту в цій державній програмі присвячено окремий розділ.
В сучасній педагогіці проблеми здоров'я ще недостатньо розроблені й перебувають переважно на рівні визначення завдань, тому є необхідність звернутися до інших наукових галузей, що розробляють проблеми здоров'я людини, зокрема медицини, валеології та психології, які у своїх напрямах підійшли в притул до необхідності залучення педагогічних методів впливу на профілактику здоров'я, його формування і виховання поряд із формуванням і вихованням людини.
Зосередження на стилі здоров'я, а отже, і на здоровому способі життя не  з'являється в людини саме по собі, а формується як наслідок відповідної педагогічної дії, тому в структурі здоров'я творчої педагогіки особливе значення має педагогічний компонент, сутність якого, за визначенням різних дослідників, полягає в тому, що навчитися здоров'я необхідно із самого раннього віку[12;79-81].
Право на життя, на охорону здоров'я й медичну допомогу передбачене Конституцією України. На жаль, це право залишається майже не реалізованим. Держава не має у своєму розпорядженні засобів для повноцінного утримання лікарняної мережі, розвитку науки.
Порушення здоров'я, які простежуються і дошкільному віці, пов'язані з нездоровим способом життя батьків і призводить до того, що в 60% дітей, які приходять у перший клас, помітні функціональні порушення, 21% мають відставання біологічного віку від паспортного на 2 роки, а 45% нейрон-психологічно і фізично не готові до навчання і освоєння програми.  За період
навчання з 1-го по 9-й класи кількість здорових дітей зменшується у 4 рази, а дітей із вадами зору збільшується з 3 до 50%, кількість нервово-психічних порушень збільшується з 15 до 40%, а з порушенням статури збільшується до 65%. В Україні, за даними досліджень, «здоров'я цієї вікової групи особливо важливе, тому що, за оцінкою фахівців, близько 75% хвороб дорослих є наслідком умов життя в дитячі та юнацькі роки. Майже 90% дітей, учнів, студентів мають відхилення у здоров'ї,  а більше 50% - незадовільну фізичну підготовку.
Саме школа, за статистичними даними, сприяє появі хронічних захворювань у кожної другої дитини, що призводить до істотної втрати резерву здоров'я. Стає очевидною потреба зміни ставлення в системі освіти до здоров'я дитини, зміни в освітніх технологіях елементів навчального процесу, спрямованих перш за все на збереження такого стану здоров'я дитини, з яким вона прийшла до школи.
1.2.Особливості організації здоров'язберігаючого навчально-виховного процесу в початковій школі..                                                                            
Теоретична база
Здоров'я  людини формується з дитинства. Тому не викликає сумнівів, що в розв'язанні проблеми формування здоров'я людини як стану її повного благополуччя в усіх аспектах – фізичному, психічному, соціальному й духовному – пріоритетне значення має школа. Ідеями виховання здорового покоління, свідомого ставлення особистості до  свого здоров'я та здоров'я інших, формування мотивації учнів на здоровий спосіб життя просякнуті найважливіші завдання сучасної шкільної освіти ( закон України « Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державна програма «Діти України», Державний стандарт середньої освіти).
Провідна ідея досвіду
Практична реалізація визначених завдань залежить, насамперед від учителя, завдяки якому процес навчання будь-якої шкільної дисципліни має невід'ємною частиною збереження і зміцнення здоров'я дітей. Не менш важливим є те, що учитель слугував прикладом здорового способу життя.
Провідну роль у здоров'язбереженні учня належить учителеві молодших класів: адже саме початкова школа має пріоритетне значення у формуванні основ здоров'я. Початковій школі належить особливе місце у структурі загальної середньої освіти, оскільки цей період є початком навчальної діяльності, яка вимагає від дитини не лише значного розумового напруження, а й великої фізичної витривалості, вольових зусиль.
Актуальність забезпечення вчителем здоров'ятворчих умов розвитку школярів підсилюється й тим, що реальна шкільна практика поки не забезпечує збереження і покращення стану здоров'я учнів. Наприклад, за статистичними даними, до 80-90% дітей шкільного віку мають відхилення у здоров'ї; за період навчання з 1-го по 9-й класи кількість здорових дітей зменшується у 4 рази. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, значна частина захворювань дітей має так звану дидактичну природу  (дидактичні неврози, стреси, перевантаження, стомлення учнів), тобто прямо викликана або спровокована школою.
Прогнозований результат
Оздоровча робота в сучасній системі освіти, яка буде побудована з урахуванням основоположних принципів здоров'язберігаючої  педагогіки, може дати позитивні наслідки, що охоплюють введення реабілітаційних  чинників до режиму дня: випробування здоров'язберігаючих технологій навчання, втілення авторських навчальних програм, побудованих на профілактичній основі, розробку рекомендацій із дотриманням гігієнічних вимог до організації навчальних  занять і побудови навчання з урахуванням психофізіологічних особливостей  школярів, проведення просвітницької роботи із профілактики пагубних звичок, індивідуалізацію підходу до фізичного виховання як до гарантії формування здоров'я.
Правила оцінки знань, умінь, навичок на сьогодні ще є недосконалою, але дозволяють орієнтовно встановлювати місце дитини в системі порівняльних координат або в зоні її актуального й найближчого розвитку. Набагато важче визначити індивідуальну межу можливостей дитини, її «верхню планку», за якою іде стрес, виснаження, зниження функцій, хвороба. Ці завдання мають розв'язуватись комплексно педагогами, лікарями, біологами і психологами. При цьому важливе не тільки засвоєння педагогами теоретичного матеріалу, але й одержання необхідних навичок для діагностики і прогнозування психофункціональних станів дитини, для можливості корекції деяких відхилень. Тому завданням педагогічної науки є забезпечення педагогів відповідним світоглядом, науковою концепцією індивідуального здоров'я, заснованими на сучасному уявленні про людину як частину природи, про її подвійну (біологічну і соціальну) сутність, єдність духовного і фізичного, біологічну змінність.    
Результативність
В основі всіх прийнятих рішень щодо розвитку дошкільного і шкільного виховання має бути дитина, її психічне і фізичне здоров'я, емоційне благополуччя. Провідною ідеєю освіти є ідея постійного розвитку дитини, розвитку особистості в період її фізичного і соціально-психологічного формування гідності особистості, базових принципів на основі дотримання європейських конвенційних норм і прав дитини.
Отже, реальна освітня практика вимагає розв'язання проблеми науково-методичного обґрунтування реалізації вчителем професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на збереження та зміцнення здоров'я дитини, формування її усталеної мотивації на здоровий спосіб життя, на запобігання негативним впливам навчального процесу.

Розділ 2 . Ефективна оздоровча система в навчально-виховному процесі.
2.1. Використання здоров'язберігаючих технологій в урочний і
позаурочний час.
Набуття загально навчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом подальшого успішного навчання  школяра в основній школі.
Надання якісної та доступної  для всіх дітей початкової освіти є гострою потребою часу. «Даючи знання , не відбирай здоров'я», - так ще у Давньому Римі формулювався один із найгуманніших принципів освіти. Не втратив він актуальності й у наш час. Адже з року в рік ускладнюються шкільні програми, інтенсифікується процес навчання. А от як виконувати ці завдання дітям, за рахунок яких додаткових резервів, наша освіта відповіді не дає. Маючи стаж роботи двадцять чотири роки вчителя початкових класів, я чотири роки працюю над розв'язанням науково-методичної проблеми «Створення ефективної оздоровчої системи в навчально-виховному процесі початкової школи».
Активна робота з упровадженням ефективної оздоровчої системи розпочалась ще в 2012 році. Спонукала мене до визначення пріоритетного напрямку роботи результати медичних обстежень, що засвідчували значний рівень хвороб серед учнів початкової школи.
Я зрозуміла, що лише сформувавши у дітей уміння щоденно власними силами зберігати і зміцнювати своє здоров'я, підтримувати високу працездатність, пом'якшувати стресові й екстремальні ситуації, дотримуватись безпечних умов життєдіяльності на тлі розв'язання життєвих проблем та поліпшення соціальних умов життя, можна виправити критичне становище із погіршенням стану здоров'я молодого покоління  
Коли я почала роботу над вибраною проблемою, переді мною постала низка питань:
  • Що я хочу виправити в житті дітей і з якою метою?
  • Які перші кроки необхідно зробити?
  • Які ресурси є для розвитку культури здоров'я класного  колективу?
  • За який термін я досягну успіху?
Виходячи із цих питань, було визначено головні завдання:
  • зміцнювати здоров'я дітей і сприяти їх гармонійному розвитку;
  • впроваджувати оздоровчі технології, розвивальні і інтерактивні методики в освітній процес з метою його оптимізації;
  • змінювати психологічні установки у ході навчально-виховного процесу;
  • забезпечувати відповідний рівень фізкультурно-оздоровчої роботи;
  • впроваджувати у навчально-виховний процес здоров'язберігаючі,
здоров'язміцнюючі та здоров'яформуючі технології;
  • формувати у дітей позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя, свідоме ставлення до свого здоров'я та здоров'я людей, що їх оточують, виховувати культуру здоров'я.
Методична комісія вчителів початкових класів активно долучилась до розв'язання проблеми – «Формування в учнів позитивної мотивації та навичок здорового способу життя, виховання культури здоров'я».
В нашій школі-інтернаті працюють соціальний педагог та медична сестра. За результатами медичних оглядів оформлюємо паспорти здоров'я учнів. Моніторинг медичних оглядів показав, що найбільше проблем із захворюванням зору, порушеннями постави, захворювання органів травлення. Враховуючи результати моніторингу, упроваджую в навчально-виховний процес різноманітні засоби зміцнення здоров'я та корекції його порушень. Для запобігання розвитку сколіозу я використовую мішечки із сіллю, каштанові мішечки. Що стосується проблем із зору, то в класі проводжу вправи для корекції зору з використанням настінних і настельних кольорових фігур, використовую валеологічні паузи та фізкультхвилинки. Якщо парти в класі по бокових рядах поставити косо, діти бачать дошку під  більш зручним кутом, не заважає спина товариша. Проведені  на парті лінії  підкажуть, як правильно розмістити на парті зошит.
Кожна ранкова зустріч починається побажаннями здоров'я та ранковою гімнастикою, які супроводжуються віршами. Це створює доброзичливу атмосферу, позитивний психологічний клімат.
На перервах вчителі початкових класів проводять із своїми учнями рухливі ігри, провітрюються класні кімнати, проводиться вологе прибирання приміщення. Уже сьогодні я маю хоча й невеликі, але такі бажані позитивні зміни.
В минулому 2014-15 навчальному році в школі-інтернаті №1 проходили предметні тижні початкової школи. Вони проводились під гаслом «Ми за здоровий спосіб життя». Вчителі початкової ланки поставили перед собою мету: «Залучити до роботи кожного учня. Забезпечити рівні можливості для всіх дітей, незалежно від їх навчальних досягнень. Заохотити учнів до зміцнення і збереження свого здоров'я та здоров'я близьких нам людей».
Протягом І семестру вчителі методичної комісії вивчали нормативні документи, а саме, закон України «Про загальну середню освіту», Національну доктрину розвитку освіти у ХХІ столітті, Державна програма «Діти України», Державний стандарт середньої освіти .
Робота тижня була почата з проведення круглого стола, тема якого була «Методи і форми роботи вчителів початкової школи по збереженню і зміцненню здоров'я молодших школярів». В роботі круглого стола прийняли участь всі вчителі кафедри. Були з'ясовані причини погіршення здоров'я учнів, які навчаються в школі-інтернаті та вироблені рекомендації щодо покращення фізичного, психологічного та емоційного стану дитини.
На протязі цього часу працювали агітбригади 2-х, 3-х, 4-х класів. Хлопці і дівчата 4-х класів пропагували здорове повноцінне харчування. Другокласники розказували про пагубні звички в їх вплив на здоров'я людини. Учні третіх класів говорили про небезпечну поведінку в школі. Вчителі, які готували роботу агітбригад, детально продумали питання, як заохотити дітей до збереження свого здоров'я. Матеріли були підібрані з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Ця форма роботи була вдала, тому і зрозумілою для кожного.
На мій погляд, успіх освіти ґрунтується не лише на знаннях, а й на міцному здоров'ї, і саме впровадження інноваційних освітніх технологій, зокрема оздоровчих, на всіх уроках та позаурочній роботі початкової школи дасть змогу досягти очікуваного результату.
Оздоровчі технології – це:
  • це сприятливі умови навчання дитини в школі ( відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання );
  • оптимальна організація навчального процесу ( відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних норм );
  • повноцінний та раціонально організований руховий режим ).
Я використовую у навчально-виховному процесі різноманітні оздоровчі технології:
Музикотерапію  - це використання музики з лікувально-профілактичною метою. Музика знімає психоемоційне напруження, нормалізує вегетативний тонус, сприяє підвищенню працездатності, зменшує тривожність, посилює увагу, стимулює мислення [4, 4].
Велике значення має впровадження музикотерапії перед контрольними роботами, позаяк вона сприяє зняттю напруження та зниженню тривожності.
Дослідження серед 1-4 класів показують, що будь-які дії, приклади, розповіді під музичний супровід залишаються у пам’яті набагато довше.
Сьогодні чисто класична музика може роздратувати. А от нейтральна музика, звуки живої природи, сучасне оформлення класичної музики може знімати стреси (балада гр. «Іглз» «Готель Каліфорнія»; хоральна прелюдія та мінор Баха «Соляріс»; арія Доніцетті «Слізне»; арія «Таміно» з «Чарівної флейти» Моцарта), тонізувати працездатність (музика Брайна Адамса; спів Тіни Тернер, музика з балад Бон Джові; музичні композиції Рікардо Фольї; гітарні композиції), розслаблювати (музика Моцарта; музика Альбіноні; естрадна обробка «Місячної сонати»; «До Елізи» Бетховена), довго підтримувати рівень працездатності та самоконтролю (музика в стилі «Лаунж» (медитативна); етнічна музика в сучасній обробці,  особливо «Соната для двох фортепіано» Моцарта).
Рекомендую використовувати музикотерапію в ході проведення фізкульхвилинок, уроків фізичної культури і ритміки, динамічних пауз під час шкільних занять, перерв ( особливо в дні найнижчої працездатності – понеділок і п'ятницю ). З огляду на те, що найвища розумова активність людини припадає на 10-12 години дня, уроки музичного мистецтва бажано проводити на четвертому уроці.
Дійшла висновку, що рухова активність учнів 1-4 класів знижується порівняно з дошкільниками приблизно в 2-2,5 рази, з віком вона лише зменшується. Так зване м'язове голодування для людського організму більш небезпечне, ніж кисневе чи харчове, адже його важче розпізнати, а тим більше задовольнити порівняно з потребою в повітрі та їжі.
Проблема забезпечення оптимальної рухової активності людей, і дітей зокрема, у наші дні набула особливої актуальності. «Хвороби століття» стають значними супутниками життя, а спричинені вони недостатньою фізичною активністю, нервовим перенапруженням, станом екології тощо. Збільшується кількість дітей, які страждають від зайвої ваги, захворювань верхніх дихальних шляхів, вегетативно-судинної дистонії та нервово-психічної неврівноваженості, хронічної втоми, у них знижується опірність до застудних та інфекційних захворювань.
За зниженої рухової активності м'язовий апарат, серцево-судинна та дихальна системи працюють без достатнього навантаження, не отримують систематичного тренування і тому навіть на незначні фізичні зусилля реагують перенапруженням, що у свою чергу, може призвести до стійких розладів їхніх функцій. У розвитку скелетної мускулатури виявляється тенденція до зменшення її сили і працездатності, у дітей виникають різноманітні порушення постави, викривлення хребта, сплющення стопи – все це призводить до затримки моторного розвитку (швидкості, спритності, координації рухів, витривалості, гнучкості, сили і вправності).
Якщо школяр після тривалих занять у школі займається активними
фізичними вправами, бігає, їздить на велосипеді, виконує доручення по дому,
він тим самим знімає психічне напруження, відновлює розумову працездатність, зміцнює організм.
Активно запроваджую оздоровчий масаж. Суть цієї технології полягає в тому, щоб привести в рух застояну енергію, відновити зв'язок з іншими нормально функціонуючими системами, відрегулювати енергетичний баланс і закріпити в головному нервовому центрі інформацію про те, що вони знову можуть гармонійно працювати в здоровому режимі. Для того щоб зацікавити й оздоровити дітей, я використовую різноманітні засоби. Ось деякі з них.
Пальчикова гімнастика.
Технологія «Два каштанчика».       
На партах в учнів у коробочках постійно знаходиться по п'ять маленьких каштанів. Два каштана можна використовувати для масажу долонь. Три і більше каштанів – при вивчені розрядів на уроках математики: дитина тримає перед собою руку, чотири пальчики вказують на розряди ( між вказівним та середнім – розряд сотень, між середнім і безіменним – десятки, між безіменним і мізинчиком – одиниці ). Дається завдання: «Покажіть одну сотню та одну одиничку. Назвіть число». Діти тримають між відповідними пальчиками каштани і демонструють їх учителю. Дуже важливо так поставити каштанчики, щоб утримати їх під час демонстрації, не згубивши.
«Фараончик».
Це засіб заохочення. Вчитель масажує ручним  масажером – пірамідою
будь-яку частину тіла учня за його бажанням.
«Масажні м'ячики».
Звичайні м'ячі із шипами, використовуються при роботі в парах. Діти не просто масажують один одного, а можуть у цей час займатися перевіркою знань з таблиці множення, відмінків, складу числа тощо. Використовується не лише для закріплення математичних знань, а й для покращення кровообігу, стимуляції й релаксації певних груп м'язів.
«Каштанові мішечки»
Найкращий точковий масаж стопи. Звичайний мішечок з ціпкої тканини, 20 на 20 см, в яких знаходяться 50 -60 каштанів. Частіше використовується при вивченні геометричного матеріалу. Діти сідають на килимок здоров'я, під ноги кладуть мішечки та масажують стопи. Вчитель може дати завдання: «Зробимо з мішечка трикутник» чи «Зробимо ромб». Можна класти мішечки на стільці, щоб діти на них сиділи.
«Чобіток Миколайчика».
Яскравий капчик такого розміру, щоб його міг надіти й зняти будь-який учень класу. Вправи з однойменною назвою дуже ефективна після довготривалого сидіння. Учні, промовляючи будь-яку промовку, обережно передають один одному «чобіток Миколайчика» (використовується один капчик на пару учнів). Ноги  підняті на 10 см над підлогою. Діти передають «чобіток» з ноги на ногу, при цьому важливо, щоб він не впав на підлогу. Під час виконання вправи напружуються м'язи живота, знімається втома з ніг, до того ж вона вносить новизну в начальний процес.
«Рукавичка Діда Мороза».
Діти виконують цю вправу в парі. Використовується велика рукавичка, схожа на кухонну. Учень передає її з лівої руки на праву сусіда – і навпаки. Важливо – не уронити рукавичку й не допомагати іншою рукою.
«Дотикотерапія «Гудзики Попелюшки».
Використовуються нашиті на тканину ґудзики, різні за розміром, формою та фактурою, з яких складається певне ображення. Діти повинні із заплющеними очима відгадати, що зображено на тканині, вказати взаємне розташування предметів, порахувати кількість ґудзиків. Ця вправа розвиває дрібні м'язи пальців, кисті руки, гнучкість та спритність обох рук, координацію рухів, окомір, розширює просторові уявлення учнів. Розвиває пам'ять, виховує охайність.
Самомасаж.
Використовую також теренкур – метод дозованого ходіння, що передбачає
сходження на горбистій місцевості. Ця форма фізкультурної роботи є водночас і методом терапії, й прийомом тренування у дітей витривалості до зростаючих фізичних навантажень.
Характерною рисою теренкуру є простота і природність руху. Ходіння під різними кутами підйому, в помірному темпі та з помірною інтенсивністю рухів є типовою вправою на витривалість. Ходіння по рівній місцевості, що чергується зі сходженням, зміцнює і розвиває серцево-судинну систему. Під час виконання підйому підвищується нервово-м'язовий тонус, тренуються м'язи нижніх кінцівок, стимулюється обмін речовин.
Прогулянки по маршруту теренкуру рекомендую проводити переважно в ранковий і передвечірній час, уникаючи найбільш спекотного періоду доби.
Навантаження при використанні дозованого ходіння обумовлюється наступним чинниками:
  1. співвідношення ходіння по горизонтальній площині й підйомів;
  2. тривалістю маршруту;
  3. величиною кута підйому;
  4. темпом ходьби ( 60-80 кроків за хвилину – повільний темп, 80-100 – середній, більш швидкий темп застосувати в теренкурі не рекомендується);
  5. кількістю зупинок та їх тривалістю протягом маршруту;
  6. застосуванням додаткових фізичних вправ під час руху й на зупинках.
Збільшувати навантаження можна за рахунок збільшення дистанції кута підйому, темпу руху, застосування додаткових фізичних вправ, скорочення зупинок для відпочинку.
Для підвищення працездатності учнів, зміцнення їхнього здоров'я використовую фізкультхвилинки. Вони знімають утому, загострюють увагу й підвищують активність, відновлюють сили, робочий настрій, приносять почуття бадьорості та свіжості, зміцнюють дисципліну в класі. Ми з дітьми проводимо їх упродовж 1-2 хвилин під час уроку.
Валеологічні паузи .Використовую для налаштування учнів на позитивне сприйняття навколишнього світу на початку робочого дня.
Релаксаційні паузи. Проводжу для душевного і фізичного відновлення під супровід різноманітної медитаційної музики.
Переконана, що кращої профілактики сколіозу чи короткозорості, ніж сольовий мішечок, годі шукати. Сольовий мішечок, невеличкий (10-15 см ), із зашитою в ньому йодованою сіллю, діти використовують, щоб утримувати рівну поставу, не нахиляючись низько над зошитом чи книжкою. Крім того, йодована сіль, має іонізуюче випромінювання, яке позитивно впливає на органи дихання, допомагає запобігти захворюванням горла, щитовидної залози і навіть уповільнює каріозні процеси в ротовій порожнині.
2.2 Робота з батьками .
Ефективність здійснення здоров'язберігаючої педагогічної діяльності
обумовлена, насамперед, процесами навчання й виховання учнів. Проте
реалізація здоровотворчої функції освіти передбачає узгодженість дій учителя і
родини, а отже, цілеспрямовану роботу з батьками школярів.
У вітчизняній педагогіці ідеї згуртування сім'ї та школи віднайшли практичне втілення, передусім у педагогічній системі В. Сухомлинського. На його думку, виховання не можна розглядати або як шкільне, або як родинне, оскільки особистість дитини єдина й процес її формування має цілісний характер, а в цьому цілісному процесі виховання школі належить провідна роль [ 18; т.2].
Однією з найважливіших складових батьківських зборів є проведення обов'язкових бесід про збереження здоров'я дітей. Особливо важливим є такі бесіди з батьками першокласників, яких варто ознайомити з основними показниками готовності дитини до школи, режимом дня та організацією правильного харчування учня початкових класів. Батькам слід давати як суто теоретичний матеріал (лекції), так і практичні поради для щоденного використання (пам'ятки, загальні таблиці, схеми тощо).
Діти – щастя і радість батьків. Чого тільки не роблять вони для того, аби їхні діти були розумними і гарними, гралися цікавими іграшками і були одягнені в сучасне вбрання. Все це, звичайно, важливо. Та завжди слід пам'ятати, що основою життєвого успіху для кожної людини є її здоров'я, яке закладається і формується з раннього дитинства. Саме тому тато й мама можуть зробити неоціненний внесок до своєрідного «капіталу» своєї дитини: навчити сина або доньку дбати про власне здоров'я, щоб обраний ними в дитинстві здоровий спосіб життя допоміг їм довго і радісно жити.
Закон про освіту розглядає батьків як учасників навчально-виховного процесу (стаття 19), чітко визнаючи їхні права і обов'язки (стаття 29). У законі підкреслено право батьків вибирати для своїх дітей навчальний заклад та форму навчання, а серед обов'язків – необхідність створювати умови для здобуття дитиною середньої загальної освіти, постійно дбати про її здоров'я.
В нашій школі вже стали традиційними проведення загальних батьківських зборів, на яких, як правило, розглядаються питання збереження та зміцнення здоров'я  дітей. В роботі батьківського всеобучу беруть участь шкільна медична сестра, психолог школи, соціальний педагог. На заняттях батьківського всеобучу розглядаються такі питання:
  • «Режим дня молодшого школяра – важливий спосіб охорони здоров'я».
  • «Санітарно-гігієнічне виховання дітей в сім'ї».
  • «Фізичне загартування дітей у сім'ї. Оздоровлення влітку».
  • «Здорове харчування в школі і сім'ї».
Для покращення просвіти батьків у класі діє батьківський лекторій, на якому розглядаються такі питання:
  • здоров'я людини, її фізичний, психічний, духовний і соціальний складники;
  • дитина у сучасному світі. Вплив цивілізації на здоров'я дітей. Значення дитячих хвороб і роль щеплень;
  • педагогіка і терапія. Основні умови збереження й зміцнення здоров'я дітей. Запобігання дитячих неврозам;
  • тісна взаємодія вчителя і батьків – шлях здорового розвитку дитини;
  • виховання дитини в сім'ї, роль родинного психологічного клімату,авторитету батьків, сімейних традицій, свят;
  • організація життєдіяльності й здоров'я дитини. Роль раціональних харчування, сну, загартування у формуванні здорової дитини;
  • діти й природа. Піклування дитини про рослинний і тваринний світи;
  • статеве виховання: проблеми й завдання на кожній стадії вікового ставлення;
  • заохочування й покарання дітей;
  • здоровий образ життя й запобігання згубним звичкам.
Важливою формою роботи з батьками є їх залучення до участі в житті класу й школи. Батьки мого класу приймають активну участь в проведенні днів здоров'я, заняттях з профілактики згубних звичок, а також проведення предметних тижнів, орієнтованих на всебічне задоволення інтересів і потреб як дітей, так і дорослих.
2.3. Додасть здоров'я за хвилинку дітворі фізкульхвилинка.
Із вступом дитини до школи її руховий режим змінюється, відчутно зростає обсяг статичного навантаження, а це веде до збільшення ризику виникнення функціональних порушень постави дітей, до перевтоми і фізичних перевантажень. Тому на кожному уроці я намагаюсь проводити різні форми  фізкульхвилинок. Одним із важливих аспектів проведення  оздоровчих пауз і фізкультурних хвилин є те, що дитина має розвантажуватися цілісно – фізично, розумово, емоційно, тобто на тілесному та душевно-духовному рівні. Для цього при організації навчального розвантаження учнів необхідно використовувати різноманітні вправи – на зняття м'язових та розумових напружень, розвиток дихання, поліпшення кровообігу, приведення організму в бадьорий стан, створення радісного настрою тощо. Використовую вправи як динамічного, так і ті, що пов'язані з короткочасним м'язовим напруженням Просте збільшення рухової активності не завжди приводить до бажаного результату, що має відповідати вимогам здоров'язберігаючих технологій. У фізкультхвилинки я включаю й спеціально-спрямовані вправи, які забезпечують гарне кровопостачання всіх органів і тканини, стабільну роботу серцево-судинної й дихальної систем, зміцнення зв'язок і м'язів, кісток тощо.
Особливу увагу під час проведення фізкультхвилинок я намагаюсь створити у дітей позитивні емоції. Тому пропоную включати у фізкультхвилинки елементи рухливих ігор і театралізації, вправи із предметами, римування з рухами. Деякі фізкультхвилинки доцільно будувати на вправах і рухах музично-хореографічного стилю й, відповідно, супроводжувати музикою. Інтерес до таких фізкультхвилинок на уроках і позакласних заняттях у дітей величезний, головне ж – організація й проведення фізкультхвилинок позитивно впливає на навчання й розвиток дітей загалом.
Проведення фізкультхвилинок – ефективний спосіб підтримання працездатності учнів, оскільки під час фізкультхвилинок забезпечується відпочинок центральної нервової системи, а також м'язів, які зазнають значного статичного напруження через тривале сидіння за партою. Щоб фізкультхвилинка дала універсальний профілактичний ефект, вона має містити в собі вправи для різних груп м'язів і для поліпшення мозкового кровообігу. Для проведення фізкультхвилинок я використовую спеціальний комплекс із  3 -5 вправ.
На уроках письма фізкультхвилинки я проводжу двічі за урок – на 15-й і на 25-й хвилинах, причому на одній із фізкультхвилинок обов'язково виконуємо вправи для зняття напруження з кисті руки.
Також під час проведення фізкултхвилинок я використовую один із видів релаксації – самонавіювання. Воно відіграє значну роль у житті людини. За допомогою самонавіювання людини може здійснювати як позитивні, так і негативні вчинки. Я поставила перед собою завдання – навчити дитину володіти собою, своїми почуттями, настроєм і бажаннями.
У дітей класів ІПК часто виникає напруження різних груп м'язів, невпевненість у собі, зневіра в собі. Перша рекомендація в такому випадку:
  • внутрішньо зібратися;
  • подумати і сказати собі: «Усе в порядку!», «Я можу!», «Я готовий!», «Я хочу!», «Я всього досягну!».
Після цього до м'язів миттєво надходить внутрішній наказ розслабитись.  Оволодіння навичками саморозслаблення досягається заняттями з м'язової релаксації й аутогенним тренуванням. Сюди входить також музика і масаж.
Під час фізкультхвилинок використовую  один з основних методів психотерапії – аутогенне тренування. Воно може бути колективним й індивідуальним. Освоївши метод аутогенного тренування, діти отримують можливість регулювати свої почуття, хвилювання, емоційне збудження, м'язове напруження.
Ми часто помічаємо, що діти наших класів почувають себе невпевнено, уразливо, зазнають труднощі, невезіння, незаслужених звинувачень, образ, припускаються помилок тощо. Існує загальна відповідь організму на будь-який негативний вплив. Вона передбачає виникнення тривоги, що мобілізує сили організму на опір. Коли ж не вдається перебороти цей негативний вплив, настає стадія виснаження, під час якої знижується опірність організму, що несе в собі загрозу для здоров'я людини. У стані стресу людина , як правило, розгублюється, припускається помилок, у неї погіршується настрій, сприймання , мислення, пам'ять. Нерідко в таких ситуаціях вона погано володіє собою. грубить, незаслужено ображає когось. А, потім, коли проходить це психічне напруження, шкодує про заподіяне. Та вже пізно. «Є каяття, та нема вороття», - говорить народна мудрість. Тому я ставлю перед собою завдання: шукати засоби зменшення руйнівного впливу стресу, допомогти та самодопомогти в стресових ситуаціях. Щоб уникнути стресові ситуації, я вчу дітей прийомам стирання негативної інформації з пам'яті. Це є ще один вид фізкультхвилинок.
Алгоритм дії:
  • сісти і розслабитись;
  • заплющити очі;
  • уявити перед собою чистий аркуш паперу, олівці, гумку;
  • подумки намалювати на аркуші негативну ситуацію, яку треба забути (це може бути реальна картина, образна асоціація, символ).
  • подумки взяти гумку й послідовно стирати з аркуша цю негативну ситуацію, аж поки картинка зникне;
  • розплющити очі;
  • зробити перевірку: заплющити очі й уявити той самий аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, знову взяти гумку і стирати її до повного зникнення
  • через деякий час вправу можна повторити.
На мій погляд я перелічила найефективніші форми роботи для збереження і зміцнення здоров'я молодших школярів у такому закладі, як школа-інтернат. Застосовуючи їх у повному обсязі та у продовж всього навчально-виховного періоду, можна досягти вагомих результатів у попередженні  і подоланні багатьох захворювань.  
Висновки
Педагог – гуманіст В.О. Сухомлинський особливу увагу звертав на специфіку роботи з дітьми, що мають низьку здатність до навчання. « З такими дітьми треба працювати тонко, делікатно, з індивідуальним підходом. Ці діти не повинні відчувати своєї неповноцінності» Таких учнів В.О. Сухомлинський вважає найтендітнішими, найніжнішими квітами в безмежно різноманітному квітнику людства. Адже не їхня вина в тому, що вони прийшли до школи слабкими, з недостатньо розвиненою здатністю до розумової праці.
Перша і важлива задача роботи вчителя початкових класів, а особливо вчителів, які працюють в класах ІПК – це прийняти та зрозуміти учня з усіма його труднощами, бажання допомогти подолати  їх, відкрити в ньому особистість. Система роботи в такому класі передбачає обстеження учня з моменту прибуття і його подальшого спостереження в процесі навчально-виховної роботи, спрямованої на збереження здоров'я учнів.
Тому при розв'язанні питання збереження і зміцнення здоров'я я намагалась залучити всіх учнів свого класу, а також учнів початкової школи нашого закладу. Цей процес складний і багатогранний. Він торкається не лише усунення чи пом'якшення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності, а й потребує вирішення особистісних проблем кожної дитини, її ставлення до самої себе, ровесників і дорослих. Здоров'язберігаюча педагогіка з одного боку має сформувати в учнів спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров'я, створення індивідуального здорового способу життя, а з іншого передбачити в педагогічних технологіях можливість здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе.
Використання оздоровчих технологій на уроках та в позакласній роботі, які  я описала в своєму досвіді, ще в початковій школі дає змогу виростити здорову дитину.
Підбиваючи підсумки, хочу зазначити, що головна мета моєї діяльності як учителя початкових класів – організувати бережливий щодо здоров'я учнів навчально-виховний процес, забезпечити комфортні для розвитку особистості соціально-психологічні  умови.