Використання часу при організації навчальної діяльності

Тема. Шляхи підвищення ефективності використання часу при                               організації навчальної діяльності.  

Провідною метою гуманізації освіти є вміння учнів вибудовувати свій світ цінностей та орієнтацій.

Практична відповідь на запитання, як виховати вільну людину, міститься не в протиставленні свободи і дисципліни, а в умінні організувати урок так, щоб усі діти були залучені до роботи і реалізували свої прагнення та нахили без примусу.

Отже, виникає потреба у створенні формату нового уроку, що відповідає новим вимогам суспільства.

Актуальним завданням нового уроку є створення умов для формування критичного мислення, рефлексії, психології досягнень і навичок саморозвитку. Слайд 2

Ефективність уроку - це ступінь досягнення поставленої мети педагогічної діяльності з урахуванням оптимальності (необхідності та достатності) витрачених зусиль, засобів та часу.

До критеріїв якості уроку можна також віднести доцільне поєднання репродуктивної та продуктивної діяльності учнів, продуману послідовність етапів навчальної роботи, завдяки чому оптимально розподіляється зміст, підтримується рівень активності учнів протягом усього заняття, забезпечується поєднання відтворюючої та творчої, колективної та індивідуальної роботи.

Як підготувати якісний урок щоб відповідав усім вимогам?

Для цього потрібно перебудувати процес підготовки до уроку. Відомо, що невдалий, малоефективний, погано скомпонований урок – прогалина, яку важко ліквідувати.

Об'єктивному зростанню вимог до уроку треба протиставити вищий рівень підготовки. Лише так можна подолати суперечливість між дедалі зростаючим обсягом завдань і можливостям їхньої реалізації. Високий рівень підготовки уроку це ретельний у місці і часі розрахунок кожного кроку навчально-виховної діяльності, виконаний з дотриманням усіх вимог наукової організації праці, такий, що забезпечує відмінну якість за розумних витрат час і зусиль учителів.

Урок разом з підготовкою це система. Вона включає такі підсистеми: власне урок, підготовку до нього вчителя, підготовку учнів. Виділені в такий спосіб структурні елементи скріплені між собою закономірними зв'язками.

Учитель, який знає всі тонкощі свого навчального предмету, значно скорочує собі обсяг підготовчої роботи. Слайд 3

У структурі підготовчої діяльності вчителя виділяють п'ять етапів:

I – вивчення навчальної програми, яке проводиться перед початком навчального року та перед вивченням чергової теми;

II–вивчення методичної літератури: перегляд стабільного підручника, методичних керівництв, статей у педагогічних журналах, підготовка загального плану вивчення теми (тематичне планування);

ІІІ– аналіз матеріалу конкретного уроку в стабільному підручнику, співвіднесення його з рівнем підготовки та розвитку учнів, продумування методики викладу різних питань навчального матеріалу в класі;

ІV – підготовка засобів навчання відповідно до теми уроку;

V – розробка плану уроку, в якому вказується: тема уроку, мета і завдання уроку, структура уроку (послідовність навчальних ситуацій, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожний етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники). Слайд 4

Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремого уроку. Вона складається з таких послідовних етапів як: продумування змісту навчального матеріалу; аналіз програми попереднього и наступного уроків з метою встановлення між ними зв'язку й послідовності; вивчення характеру викладу матеріалу в шкільному підручнику; аналіз дидактичного апарата підручника; продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та шляхів їх використання на уроці; підготовка обладнання до уроку; складання поурочного плану.

Учителі знають, який матеріал треба вивчати, знають його зміст і особливості, але неясно уявляють собі процесуальний бік справи. Складаючи план, треба чітко визначити, що й кому належить робити на уроці, які конкретні дії мають виконувати учні. Навчальні заняття, страждають від нечіткості. Треба домогтися, щоб завдання чітко фіксувалися в поурочних планах, а вчителі точно знали, що їм належить робити в кожен момент уроку.

    На уроках різних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної роботи.

Фронтальною формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності на уроці, коли всі учні класу під безпосереднім керівництвом вчителя виконують спільне завдання. При цьому педагог проводить роботу зі всім класом в єдиному темпі. У процесі розповіді, пояснення, показу і под. він прагне одночасно впливати на всіх присутніх.

Уміння тримати в полі зору клас, бачити роботу кожного школяра, створювати атмосферу творчої колективної праці, стимулювати активність учнів є важливими умовами ефективності цієї форми організації навчання.
Найчастіше її використовують на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умов проблемного, інформаційного і пояснювально-ілюстративного викладу, який супроводжується творчими завданнями різної складності, ця форма дозволяє залучити до активної навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів.
Суттєвим недоліком фронтальної форми навчальної роботи є те, що вона за своєю природою зорієнтована на середніх учнів. На абстрактного середнього учня розраховані обсяг і рівень складності матеріалу, темп роботи. Учні з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможні одержати знання: вони потребують більшої уваги від учителя, і більше часу на виконання завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на сильних учнях. Останніх задовольняє не збільшення кількості завдань, а їх творчий характер, ускладнення змісту. Тому для максимальної ефективності навчальної діяльності учнів на уроці поряд із цією формою використовуються інші форми організації навчальної роботи.

Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, розв'язує задачу, проводить дослід, пише твір, реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, довідником, словником, картою і под. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку, для вирішення різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі.

Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.

Проте ця форма організації має й недолік: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує групова форма діяльності учнів.

Групова форма організації навчальної діяльності передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними, як свідчать дослідження, є групи чисельністю 4-5 учнів, які мають різну успішність.

При груповій формі роботи навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, не обмежує їх спілкування, взаємодопомогу і співробітництво, а навпаки, створює можливості для об'єднання зусиль діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Водночас завдання в групі виконуються таким способом, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи.

Контакти й обмін думками в групі істотно стимулюють розвиток мислення учнів, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, поповненню знань, розширенню індивідуального досвіду.

Найбільш ефективною групова форма організації навчання є на етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань. Вона дозволяє учням за короткий час актуалізувати теоретичні знання, оперативно перевірити засвоєння навчального матеріалу кожним членом групи, здійснити систематизацію знань. Слайд 5

Групова навчальна діяльність учнів може бути:
- однорідною, коли всі групи, на які поділений клас, виконують одне й те саме письмове чи практичне завдання;
- диференційованою - різні групи в класі виконують різні завдання;
- кооперативною — кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання;
- парною - навчальна діяльність відбувається в мікрогрупах у складі двох учнів;
- індивідуально-груповою - коли кожен член групи виконує частину завдання групи.

Успіх роботи в групах залежить від уміння вчителя комплектувати групи, організовувати роботу в них, розподіляти свою увагу так, щоб кожна група і кожен її учасник відчували зацікавленість педагога у їх успіху, в нормальних і плідних міжособових взаєминах. Слайд 6

Крім групових існують інші прийоми ефективного навчання, це інтерактивне навчання.

• дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням “ключ” до засвоєння теми;
• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або “граючись” виконали його;
• на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
• глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними вправами;
• це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання.

Слайд 7

Психологічні фактори, що впливають на ефективність уроку:

• Загальний поведінковий характер класу

• Індивідуальні психологічні особливості учнів

• Емоційний клімат в класному колективі

• Ступінь складності матеріалу
• Індивідуальний стиль діяльності вчителя

                                                Слайд 8

Без чітко поставленої мети, зазначення очікуваних результатів та оцінки зробленого, неможливо провести плідний, ефективний урок

                                                 Слайд 9

• Ефективність уроку, результати роботи вчителя – це не кращі відповіді окремих учнів. А хороші знання всіх учнів”

                                   В.Сухомлинський

• “НЕ бійся, що не знаєш, бійся, що не навчишся”

                                                китайська мудрість

                                         Слайд 10

Резерви підвищення ефективності уроку приховані в раціональному використанні його часу. Тому, для ущільнення часу на уроці корисним будуть такі рекомендації:

- урок розпочинати обов’язково одразу після дзвоника;

- до його початку готувати записи на дошці і перевіряти справність обладнання;

- до класу ставити запитання чітко, “не провокувати” учнів на перепитування;

- уникати багатослівних інструкцій, стежити, щоб мовленнєва активність учителя не перебивала цілісного сприймання матеріалу учнями;

- динамічно переходити від одного виду роботи до іншого;

- систематично проводити короткочасні перевірки за картками;

- застосовувати ущільнені вправи, які дають змогу учням до одного запису виконувати кілька завдань, що не тільки економить час, а й сприяє різнобічному розгляду об’єкта;

- намагатись одночасно працювати з різними групами учнів (наприклад: 3 учні працюють біля дошки, 4 виконують індивідуальні завдання, з іншими вчитель працює фронтально).

                                                 Слайд 11

Шляхи зацікавленості дітей матеріалом уроку

• Розподіл уроку на етапи, чітке визначення дидактичної мети кожного уроку, її дотримання, повідомлення її дітям.

• Відтворення раніше вивченого матеріалу, відновлення в пам’яті опорних знань учнів.

• Приступаючи до вивчення нового матеріалу, систематично створювати пошукові ситуації, спонукаючи дітей самостійно знаходити шляхи до виконання завдання і, що дуже важливо, доводити їх правильність.

• Урізноманітнення тренувальних вправ на уроці, застосування яскравих наочних посібників і дидактичних матеріалів, подаючи навчальні завдання в ігровій формі.

• Самостійна робота учнів.

• Мотивація навчальної діяльності кожного учня, підкреслення необхідності знань у повсякденному житті.

• Індивідуальний підхід до кожного учня. Робота на кожному уроці кожного учня.

• Диференційований підхід.

• Створення таких умов, які б забезпечували засвоєння програмового матеріалу під час його первинного вивчення, викликаючи інтерес до пізнавальної діяльності.

• Своєчасний і дієвий контроль результатів навчання.

                                  Слайд 12

Вибір форм та прийомів навчання в залежності від етапу уроку

• Перевірка д/з, актуалізація опорних знань повинна виконувати контролюючу + навчальну функції

• Вивчення нового матеріалу ефективне тільки тоді, коли учень стежить за думкою вчителя, сам робить висновки, працює з увагою та інтересом
• проблемне навчання
• ланцюжок запитань
• нестандартна форма (гра, бій, марафон тощо)

• Закріплення вивченого
• виконання тренувальних та складних вправ
• залікова система перевірки знань

• Домашнє завдання має бути посильним (диференційованим), збуджувати думку учнів, викликати в них інтерес до вивчення предмета

ПАМЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

(З чого починається ефективний урок)

1.На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

2.Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів  самостійно думати і працювати.

3. Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

4. Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

5.Якщо ваш голос передає ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції,  а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

6. Кожен учень по–своєму сприймає матеріал. Зауважте на це.

7.Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова,

а на думки.

8.Добрій пам’яті передує тільки пильна увага.

9. Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

10. Чогось навчити можна тільки практикою.

11. Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

12.Якщо дитина дивується  - вона починає мислити. Нові ідеї  - продукт творчої уяви.

13.Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

14.Учіть дітей робити записи.

15.Запамятовування матеріалу часто-густо залежить від якості його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

16. Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання . Застосовуйте ці мотиви на уроках.

17. Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

18. Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

19. Учитель не має говорити без зупину. Діти не встигатимуть за його думками.

20. Проте, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого боку, а з боку учнів.