Доповідь

Роль ситуації успіху у навчанні та вихованні,

                               її типи та прийоми.

                                              “ Від  нас, від нашого вміння,          від нашої майстерності, від нашого мистецтва та мудрості залежить життя, здоров'я, розум, характер, воля, інтелектуальне обличчя, місце та роль у життя, щастя підростаючого  покоління. ”

                                                                               В.Сухомлинський

Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають, діти люблять учитися добре! І тому головне завдання вчителя – створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію».

Учителеві потрібно організовувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов'язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої можливості. І педагог повинен вчасно підтримувати учня, похвалити навіть за не значимий крок до пізнання.

Ще Ян Амос Коменський закликав зробити працю школяра джерелом розумового задоволення і душевної радості. І не було відтоді жодного педагога, який прогресивно мислить і психолога, який не вважав би за необхідне, щоб дитина відчула: навчання – це радість, а не тільки обов'язок, навчанням можна займатись із захопленням, а не просто через потребу.

Створити ситуацію успіху для кожного школяра можливо через формування ключових компетентностей. І саме нам, учителям, не слід забувати слова В. О. Сухомлинського: «Є успіх, є бажання вчитися. Особливо важливо це на першому етапі навчання – в початковій школі, де дитина не вміє долати труднощі, де невдача приносить справжнє горе».

Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи.

Успіх у навчанні  - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують  енергію для переборення труднощів , бажання вчитися.

Важливо мати на увазі, що навіть одноразове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття дитини.

Ситуація успіху може стати пусковим механізмом подальшого розвитку особистості.

Ніхто не заперечує, що саме позитивні емоції можуть стати для дитини одним з найважливіших стимулів у навчанні, але при цьому іноді забувають про те, що в педагогів не існує єдиного рецепта чи правила, як саме створювати ситуації успіху тому, що роботи це слід на основі індивідуального підходу, зважено, з урахуванням багатьох факторів. На перший погляд здається, що вчитель, кілька разів давши учню можливість відчути успіх, далі вже само собою забезпечує високий рівень мотивації, інтересу, пізнавальної активності.

Але може бути й протилежний результат: постійна успішність здатна сформувати байдуже ставлення до навчання. Постійне очікування лише позитивного результату згубно впливає на розвиток вольових якостей учня: він ухиляється від подолання труднощів; губиться в складних ситуаціях (навчальних та життєвих); у його поведінці починає домінувати мотив „уникнення невдач”.

Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде.  Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

Розглянемо типи успіху:

Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що  результати діяльності учня перевершили його очікування.  З педагогічної та психологічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.

Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона  може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчутні  себе задоволеним, стимулюють її зусилля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра всі бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість – це радість підтримки, отримання статусу „свій серед своїх”. Зрештою у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи або невдачі своїх учителів, особливо помітно виявляється його моральна сутність.

Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична (виникає на основі допомоги, підтримки інших людей). Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, появитися без серйозних причин. Це слід клопіткої роботи учителя – учня - учнів.

За останні роки словосполучення „ситуація успіху” стало звичним для педагогів.

Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів:

• заохочення;
• створення яскравих наочно-образних уявлень;
• навчально-пізнавальна гра;
• пізнавального інтересу;
• створення проблемної ситуації;
• спонукання до пошуку альтернативних рішень;
• виконання творчих завдань; кооперація учнів;
• створення ситуації взаємодопомоги тощо.

Безперечно, переживання успіху навіює людині впевненість у власних силах. З`являється бажання знову досягти хороших результатів, виникає відчуття внутрішнього благополуччя, що, у свою чергу, покращує ставлення до навколишнього світу.

Отже, ситуація успіху у навчальній діяльності створюється вчителем або ж психологом.

Як і будь-яку іншу діяльність, навчання можна уявити у вигляді простого ланцюжка дій:

1. Установка на діяльність (емоційна підготовка учнів на вирішення навчального завдання) – мотиваційний етап;

2. Забезпечення діяльності (створення умов для успішного вирішення навчального завдання) –підготовчий, робочий етап;

3. Порівняння отриманих результатів з очікуваними (усвідомлення ставлення до результатів своєї навчальної праці) – результативний етап.

Отже, якщо ситуація успіху створюється вчителем послідовно і свідомо, її структура повинна врахувати всі перелічені компоненти.

Деякі прийоми створення ситуації успіху:

Прийом „Емоційне погладжування” – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для  довіри і співчуття.

Прийом „Анонсування” – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. Це можуть бути додаткові індивідуальні заняття з окремими учнями чи заздалегідь оголошенні запитання самостійної роботи.

Прийом „Шикуйсь!” містить такі кроки:

• психологічна атака;
• емоційне блокування;
• вибір головного напрямку;
• вибір рівних можливостей;
• несподіване порівняння;
• стабілізація.

Цей прийом полягає в тому, щоб учителем блокувалось припущення на невдачу в діяльності учня; відволікалася увага школяра від чергового неуспіху;

вчитель повинен знайти той напрямок діяльності, яким учень зможе реалізувати себе набагато краще, тим самим забезпечити його на успіх, на стабільність у навчанні.

Розглянемо деякі алгоритми створення ситуацій успіху та методику їх реалізації:

Прийом „Даю шанс” – це заздалегідь підготовлена вчителем ситуація, в якій учень отримує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

Прийом “ Зняття страху”- допомогає перебороти невпевненість у власних силах.(“Люди вчаться на своїх помилках і  знаходять  інші шляхи вирішення проблем”).

Прийом “Авансування успішного результату” - допомогає вчителю висловити тверду переконаніність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. (“У тебе обов’язково вийде”, “Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті” і т. д.).

Прийом “Прихований інструктаж”  дитини  про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання, наприклад: (“Можливо краще почати з ...”, “Виконуючи роботу не забудьте про ...”).

Прийом “Внесення мотиву”.

Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання, наприклад, “Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...” тощо.

Завдання педагога - допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.