Стиль педагогічного спілкування як передумова створення ситуації успіху під час уроку
Педагоги в повсякденній роботі стикаються з небажанням учнів йти в школу, виконувати вимоги школи. Яку роль відіграє при цьому вчитель? Чи може вчитель сформувати інтерес в учнів до навчального процесу і за допомогою чого?
Сухомлинський стверджував, що методи, використовувані в навчальній діяльності, повинні викликати інтерес до пізнання навколишнього світу, а навчальний заклад стати школою радості.
Вчитель, використовуючи професійно-особистісний потенціал, здатний створити умови, в яких дитина відчувала впевненість у собі і внутрішнє задоволення.
Педагогічне спілкування, як комунікативна компетентність педагога – один з головних інструментів, володіючи якими досконало, педагог може здійснювати чудеса.
Отже, педагогічне спілкування, що це? Слайд 3
"Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним ( у процесі навчання й виховання), що має певні педагогічні функції і спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату, а також і іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнями." А. А. Леонтьєв
Критерії продуктивного педагогічного спілкування – це:
• Створення сприятливого психологічного клімату.
• Формування певних міжособистісних відносин у навчальній групі.
• Міжособистісні відносини мають формуватися цілеспрямовано.
Поети Стародавнього Сходу говорили, що учні подібні фруктовому саду, а вчитель – садівнику. Спочатку деревця слабкі і їх життя повністю залежить від клопоту садівника, але потім, зміцнівши, вони ростуть самі і приносять солодкі плоди.
Ефективне педагогічне спілкування завжди спрямоване на формування позитивної Я-концепції особистості, на розвиток в учнів впевненості в собі, в своїх силах, в своєму потенціалі.
Щоб це підтвердити, наводжу результати одного класичного експерименту, який увійшов у історію педагогіки як "ефект Пігмаліона". Американські психологи Роберт Розенталь і Ленор Джекобсон після психологічного обстеження школярів, визначення рівня їх розумового розвитку повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і назвали прізвища дітей, які насправді мали різні успіхи й здібності. Через деякий час психологи виявили помітні успіхи в розвитку тих дітей, які були названі серед кращих, але мали посередні оцінки. Сталося це тому, що вчителі, дізнавшись про здібності своїх вихованців, змінили установку щодо них. Навіть якщо рівень знань учня був низьким, учитель почав уважніше придивлятися до нього, а це змінювало його ставлення до учня і характер стосунків загалом. Учитель, як Пігмаліон, через атмосферу уваги й піклування в класі, доброзичливої вимогливості й любові створював умови для ефективного розвитку дитини. А найголовніше - він дивився на дитину, як на талановиту, робив усе для розвитку її таланту. Тому установка завжди має бути тільки позитивною, оптимістичною.
"Ефект Пігмаліона" формулюється наступним чином: якщо до якої-небудь події або явища відноситися, як до реально доконаного, воно і справді відбувається.
Проектуючи на Я– концепцію дитини, отримуємо:
• Ми ставимося до дитини як до відповідальної, дисциплінованої і даємо йому це зрозуміти.
• Тим самим створюємо передумови для того, щоб він насправді таким ставав.
• В іншому випадку негативне ставлення запустить той же механізм, але у зворотний бік.
• Дитина буде погано ставитися до себе, а педагог тим самим закладе основу його майбутнього комплексу неповноцінності.
Педагогічне спілкування – це особливе спілкування, специфіка якого обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями суб'єктів цього спілкування.
Вчитель, у процесі педагогічного спілкування здійснює в прямій або непрямій формі свої функціональні обов'язки по керівництву процесом навчання і виховання.
Від того, які стильові особливості цього спілкування і керівництва, в істотній мірі залежить ефективність процесів навчання і виховання.
Під стилем педагогічного спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.
Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.
У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.
Стиль педагогічного спілкування залежить від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. Слайд 4
До особистісних якостей, які визначають стиль спілкування, належать ставлення вчителя до дітей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.
За активно-позитивного ставлення педагог виявляє ділову реакцію на діяльність учнів, допомагає їм, реалізує інші потреби в неформальному спілкуванні. Вимогливість, поєднана із зацікавленістю в учнях, викликає взаємодовіру, розкутість, комунікабельність.
Пасивно-позитивне ставлення фокусує увагу вчителя на вимогливості та суто ділових стосунках. Таке спілкування характеризується сухим, офіційним тоном, неемоційністю, що збіднює спілкування і гальмує творчий розвиток вихованців.
Ситуативно-негативне ставлення, що залежить від зміни настрою вчителя, породжує в дітей недовіру, замкненість, нерідко лицемірство, брутальність тощо. Викликаючи негативне ставлення до себе, учитель працює і проти предмета, який викладає, і проти школи, і проти суспільства загалом.
Стійке негативне ставлення характеризується виявом грубості, використанням образливих, принизливих висловів, постійним недотриманням правил професійної етики, педагогічного такту.
Ставлення до дитини детермінує організаторську діяльність учителя, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, ліберальним і демократичним. Слайд 5
За авторитарного стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.
Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, учитель, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Ліберальний стиль є засобом реалізації тактики невтручання, яка ґрунтуєте ся на байдужості і незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції вчителя - втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.
Демократичний стиль спілкування передбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. В основі керівництва - опора на ініціативу класу. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії педагога і школярів.
Впливає стиль спілкування педагога і на становлення особистості учнів, формування характеру пізнавальної активності, їх емоційне благополуччя й стан здоров'я. Результати наукових досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування. Слайд 6
За В. А. Кан-Каліком, виділяють п'ять головних стилів педагогічного спілкування:
1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Засадовим для нього є активно-позитивне ставлення до учнів, закоханість у справу, що передається учням, співроздуми та співпереживання щодо цікавих і корисних заходів. За такими педагогами учні ходять слідом, бо вони сповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи у колективних справах. Щоб справа йшла добре, за макаренківською традицією, в учнів та педагогів мають бути одні, спільні турботи. Педагоги не керують учнями, а разом з ними дбають про справи навчального закладу, ніякого протиставлення "ми" і "ви". Замість однобічних впливів педагога на учнів – спільна творча діяльність вихованців разом із вихователями і під їхнім керівництвом".
2. Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні. Демонстрація дружнього ставлення – запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті учнями педагога, який виявляє приязнь, повагу до них. Це позитивний стиль спілкування, проте в перспективі його розвитку слід мати творчий союз на підставі захоплення справою. Окремі педагоги неправильно інтерпретують стиль дружби і перетворюють дружні стосунки на панібратські, що негативно впливає на весь навчально-виховний процес. Встановлюючи дружні взаємини з вихованцями, варто прислухатися до застережень А. С. Макаренка: "З вихованцями керівний і педагогічний персонал завжди повинен бути ввічливим, стриманим... педагоги і керівництво ніколи не повинні припускати з свого боку тону фривольного: зубоскальства, розповідання анекдотів, ніяких вільностей у мові, передражнювання, кривляння тощо. З другого боку, зовсім неприпустимо, щоб педагоги і керівництво у присутності вихованців були похмурими, дражливими, крикливими" (Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К., 1990. – С. 120).
Виявляючи дружнє ставлення і маючи зацікавленість у справі, завжди можна залучити учнів до спільного пошуку, співтворчості.
3. Часто-густо молоді педагоги, не вміючи встановити дружніх стосунків на грунті самовіддачі, вдаються до обмеження спілкування формальними взаєминами і обирають стиль спілкування-дистанція. У цих педагогів в цілому може бути позитивне ставлення до учнів, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної з учнями роботи (пасивно-позитивне ставлення плюс авторитарність в організації справи призводять до того, що в групах може бути нібито прекрасна дисципліна, висока успішність, проте значні прогалини у моральному вихованні учнів). Дистанція між педагогом і учнем повинна бути, проте це не головний критерій стосунків. Умовно Макаренко навіть визначив її математично: 1 метр, бо менше – "на голову сядуть", а більше – зникне теплота. Дистанція – показник провідної ролі педагога: чим продуктивнішою для учня є провідна роль педагога, тим органічнішим і природнішим для нього є елемент дистанції. Дистанція залежить від рівня авторитету педагога, визначається учнями, хоча й скеровується педагогом.
4. Спілкування-дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого негативного стилю, як спілкування-залякування. Вдаються до нього також ті молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні професійні навички. Ось форми ситуативного вияву спілкування-залякування: "Не чекайте на екзамені п'ятірок...", "Слухайте уважно, а то зараз викличу..." Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. Загалом, жорстка регламентація руйнує творчу атмосферу.
Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності.
5. Наступний стиль спілкування-загравання. Сутність його полягає в завоюванні дешевого авторитету в дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Цей стиль відображає, з одного боку, намагання молодого вчителя швидко налагодити контакт із дітьми, сподобатися класові, а з іншого - відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності. Побоюючись спілкування з класом і одночасно бажаючи мати з учнями контакт, учитель зосереджує увагу не так на змістовому аспекті взаємодії, як на проблемах взаємин, які набувають гіпертрофованого значення.
Характерним і показовим є спілкування педагога з учнями на уроках. Саме тут найпомітнішими стають усі його позитивні і негативні сторони. Російський педагог Віктор Кан-Калик (1946-1993) описав декілька типових моделей спілкування, які містять певні недоліки і помилки:
а) "Монблан". Учні поважають учителя за його знання, але він стоїть "над учнями" і "не опускається" до довірливого спілкування з ними. Це не тактика, а наслідок його характерологічних особливостей. Таку позицію, безперечно, може займати тільки хороший викладач. Це один із варіантів спілкування-дистанції;
б) "Китайська стіна". Ця модель є типовим відображенням спілкування-дистанції. Учитель навмисно відгороджується від учнів, демонструючи свою владу і переваги, що зумовлене такими якостями характеру, як підвищене самолюбство і гордість або педантизм та емоційна холодність. Спілкування має переважно формальний характер, а поведінка педагога найчастіше є авторитарною;
в) "локатор". Спілкування здійснюється вибірково, учитель переважно взаємодіє з окремими учнями або частиною класу (сильними чи, навпаки, слабкими). Це є результатом недостатнього розвитку комунікативних якостей, зокрема розподілу уваги;
г) "тетеря". Педагог не сприймає класу, переважно чує тільки самого себе, тобто спілкування практично відсутнє або одностороннє. Зумовлене воно неповноцінністю комунікативних якостей учителя;
ґ) "робот". На уроці педагог не відступає від програми, не реагує на зміни. Існує слабкий зворотний зв'язок. Така поведінка характерна для людей з ознаками інертності вищої нервової діяльності;
д) "я сам". Учитель не дає дітям виявляти ініціативу, усе робить сам. За такого ведення уроку спілкування має обмежений характер. Це зумовлене авторитарністю педагога;
е) "Гамлет". Спостерігається невпевненість педагога в собі і результатах спілкування. Він часто сумнівається в тому, що його розуміють, сприймають позитивно, і це знижує ефект його педагогічного впливу;
є) "друг". Педагог намагається підтримувати з учнями дружні стосунки без належної дистанції, унаслідок чого втрачає владу над вихованцями. Таке трапляється в педагогів із сангвінічним темпераментом або у тих, хто легковажний, кому не вистачає твердості і вимогливості.
Позитивне, тобто повноцінне, спілкування може бути різним, однак важливо, щоб у ньому не було типових помилок і стереотипів каральної педагогіки. Якщо педагог позбавлений цих стереотипів, то навіть несприятливі риси характеру (якщо вони не сягають розмірів акцентуації) не завадять йому налагодити плідний контакт із вихованцями. Запорукою продуктивного стилю спілкування педагога є його спрямованість на дитину, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою, делікатність у стосунках.
Практика свідчить, що нерідко один і той самий метод впливу, який використовують різні педагоги, дає неоднаковий ефект. І не тому, що не відповідає ситуації, а тому, що невластивий самій особистості педагога. Це спонукає до висновку, що кожен учитель має виробити власний стиль. Слайд 7
Індивідуальний стиль педагогічного спілкування - обумовлена цілями педагогічної діяльності та особливостями індивідуальності педагога своєрідність притаманної йому стійкої системи засобів і способів комунікативної взаємодії з учнями.
Ураховуючи орієнтації педагогів на формальне або неформальне спілкування з учнями і вибір жорстких чи м'яких способів педагогічної взаємодії, виокремлюють такі загальні типи індивідуальних стилів педагогічного спілкування: Слайд 8
- особистісно-м'який тип (учителі налагоджують із дітьми емоційно-особистісні стосунки, а їх педагогічне спілкування відзначається м'якістю та делікатністю);
- формально-жорсткий тип (учителі надають перевагу спілкуванню з учнями на формально-рольовому рівні і характеризуються жорсткістю та авторитарністю);
- системно-цілісний тип ("гнучкі" учителі однаково успішно використовують м'які та жорсткі операції на рівні емоційно-особистісного спілкування і на діловому рівні).
Як свідчить досвід, найефективнішим є системно-цілісний стиль. Учителі, яким він притаманний, здатні до гнучкого переходу від одних способів спілкування до інших відповідно до цілей і умов педагогічної взаємодії з максимальним використанням позитивних якостей своєї індивідуальності і компенсацією негативних.
Стиль спілкування має відповідати сутності особистості. Тому не можна копіювати стилі спілкування найближчого соціального оточення, запозичувати запропоновані стереотипи педагогічних дій. Кожній людині слід мати достатньо знань про власне Я і зіставляти свої індивідуальні якості та можливості зі змістом і формами власної комунікативної поведінки.
Формуючи індивідуальний стиль педагогічного спілкування, педагог має з'ясувати для себе особливості власного психофізичного апарату як компонента творчої індивідуальності, через який здійснюється трансляція його особистості дітям. А відтак звернути увагу на відповідність (невідповідність) своїх комунікативних можливостей індивідуально-типологічним особливостям дітей. Правильно віднайдений індивідуальний стиль педагогічного спілкування сприяє розв'язанню комплексу завдань:
- педагогічний вплив стає адекватним особистості педагога, а процес спілкування з аудиторією - приємним;
- суттєво полегшується процедура налагодження взаємин із учнями;
- зростає ефективність передавання інформації.
Отже, педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особистості учнів, розумінні їх потреб та інтересів, на вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування.
Слайд 9
Педагогічні прийоми створення ситуацій успіху
- Ушинский вважав, що тільки успіх підтримує інтерес учня до навчання
- Сухомлинський стверджував, що методи, використовувані в навчальній діяльності, повинні викликати інтерес у дитини до пізнання, а навчальний заклад стати школою радості.
Слайд10
Доктор педагогічних наук Бєлкін казав:
«Якщо дитини позбавити віри в себе,важко сподіватися на його світле майбутнє»
Для того, щоб Ви змогли краще зрозуміти, що відчувають діти в типових ситуаціях успіху або неуспіху, ми пропонуємо Вам результати опитування учнів:
Слайд11
Якщо я отримую хорошу оцінку – це означає, що...
...Мене похвалять батьки
...Я добре знаю матеріал
...Вчителька буде рада
...У мене піднімається настрій і з'являється бажання робити уроки і ходити в школу
Слайд 12
Якщо я отримую погану оцінку – це означає, що...
...У мене зіпсується настрій
... Мене покарають
...Вчителька буде незадоволена
Я засмучуся ...
...Я буду вважатися поганим учнем
... У мене пропаде інтерес до навчання
Слайд13
Я відчуваю себе впевнено, коли у школі...
1. ...Мене хвалять
2. ... Ставлять хороші оцінки
3. ...Викликають мене до дошки
4. ... Мені допомагають
5. ...Доброзичливі до мене
6. ... Мене розуміють і підтримують
Отже, ми бачимо, що успішність діяльності вчителя багато в чому визначається здатністю педагога створити кожній дитині ситуацію успіху на уроці, а також здатність надати можливість пережити радість досягнення і повірити в себе.
Які ж методи і прийоми використовують педагоги нашої школи для створення ситуації успіху на уроці? Слайд 14
Похвала
Довіра
Здивування
«Ай да я!»
Стимулювання
Заохочення
Визнання
Комфортність
Звернення по імені.
Тепер, використовуючи вивчений досвід з даної проблеми, ми узагальнимо основні методи створення ситуації успіху: Слайд 15
1. Похвала. Чи страшна вона ? Ми з вами знаємо, який, переважаючий тон шкільних відносин. Що дитина чує з вуст учителя?
А ось вселити дитині віру в себе, доторкнутися рукою до плеча – це і є запорука успішного виховання.
2. Анонсування.
Мова йде про тих випадках, коли вчитель заздалегідь попереджає школяра щодо самостійної та контрольної роботи. Попереджає не просто так, інакше цей прийом можна було б позначити, як попереджуючий контроль.
Зміст анонсування полягає в попередньому обговоренні того, що дитина повинна буде зробити (репетиція майбутнього дії)
3. «Еврика!». Суть цього прийому полягає в тому, щоб створити умови, при яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано для себе прийшов до висновку, відкриваючи невідоме.
Тут заслуга вчителя полягатиме в тому, що він помітить це і всіляко підтримає дитину.
Наприклад: Коли до дитини «доходить спосіб вирішення»
4. «Емоційне погладжування». Вчитель з легкістю роздає комплементи. За один урок раз говорить двадцять «молодець», тридцять разів «розумниця» та разів десять «хлопці, я горджуся вами».
...Життєвий сенс тут підказує: «похвала цінується, коли її важко заслужити».
Але життєвий і педагогічний сенс не завжди збігаються.
Давайте розберемося: «Молодець!», «Розумниця», – це що тільки похвала? А може це констатація факту? Може бути, дитина тому й намагається, що повірив вчителю, і ста приймати це, як само собою зрозуміле оцінку? Так, я молодець, так, я розумниця – я заслужив ці слова, і весь час буду доводити, що я молодець.
Тут доречно провести аналогію, як ми починаємо намагатися, коли нас похвалять на роботі навпаки «опускаються руки, коли постійно лають – починаємо виконувати мінімальні вимоги, тільки для того, щоб «не дісталося» (мотив уникнення).
Методів багато, важливо шукати шляхи їх реалізації.
Слайд 16
Тепер я пропонуємо алгоритм створення ситуації успіху.
1. На тлі емоційної комфортності зняття страху через фрази «Ми усі пробуємо і шукаємо, тільки так може щось отримати. Люди вчаться на своїх помилках, і знаходять способи розв’язання».
2. Авансування успішного результату.
Вчитель висловлює своє тверде переконання в тому, що учень обов'язково впорається з поставленим завданням. «Я навіть не сумніваюся в успішному результаті», « у вас обов'язково вийде»
3. Приховане інструктування дитини в способах діяльності.
«Можливо, краще всього почати з...», «Виконуючи роботу, не забудьте про...»
Слайд 17
4. Внесення мотиву (позначити практичну значимість). Вчитель показує, задля чого відбувається ця діяльність. Наприклад, у виховній роботі «Без твоєї допомоги твоїм товаришам не впоратися...»
5. Персональна винятковість. Позначає важливість зусиль дитини.
«Тільки ти і міг би», «Тільки тобі я можу довірити...», «Ні до кого, крім тебе, я не можу звернутися з цим проханням...»
6. Мобілізація активності, або педагогічне навіювання.
«Так хочеться скоріше побачити...»
7. Висока оцінка деталей «Тобі особливо вдалося пояснення...», «Більше всього мені в твоїй роботі сподобалося...»
Слайд 18
Висновок:
Сьогоднішня успішність дитини в учбовій діяльності - завтрашній його успіх в житті!
У висновку педагогам пропонується прочитати текст пам'ятки
Слайд 19
Пам'ятка
Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності
Якщо дитину постійно критикують, він вчиться ненавидіти
Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою
Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе
Якщо дитина зростає в ситуації прийняття, вона вчиться приймати інших
Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою
Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе
Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Храни Вас Бог
От всех печалей
Лукавых глаз
От лживых уст
От бесполезных обещаний
Пустых в неискренности чувст
Комментариев нет:
Отправить комментарий